Фая́нс (від фр. faïence) або глиняна кераміка

Фаянс[ред. | ред. код]

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Неперевірена версія (що робити?)

Перейти до навігаціїПерейти до пошуку

Вироби з фаянсу, місто Люневіль, Лотарингія

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні джерела. Матеріал без джерел може бути підданий сумніву та вилучений. (листопад 2018)

Фая́нс (від фр. faïence) або глиняна кераміка — керамічний матеріал, схожий на порцеляну, покритий тонкою склоподібною плівкою — поливою. Під цією назвою в кераміці прийнято розуміти глиняні вироби з білої або кольорової маси з пористим (проникним для рідин) черепком, який в зламі має шорсткий землистий вигляд, а ззовні виріб покритий завжди глазур'ю, або поливою.

В основному складається з SiO₂, Al₂O₃ i K₂O.

З фаянсу виготовляють облицювальну плитку, посуд, художні вироби.

Зміст

• 1Назва
• 2Історія виникнення
• 3Стародавні вироби з фаянсу
• 4Див. також

Назва[ред. | ред. код]

Назва походить через фр. faïence від італійського міста Фаенца (Faenza), де був відомий центр виготовлення подібної кераміки.

Фаянс відрізняється від порцеляни пористим черепком, тоді як у порцеляни черепок добре випалений і склоподібний. Ця склоподібна властивість робить вироби з порцеляни напівпрозорими при освітленні. Фаянсу не притаманна напівпрозорість, бо температура випалювання фаянсу менша за температуру випалювання порцеляни. Вироби з фаянсу мають товстішу стінку в порівнянні з порцеляновою.

У наш час почав вживатись термін санфаянс (санітарний фаянс) — для позначення фаянсу, що використовується для виготовлення санітарно-технічних виробів — раковин, унітазів, пісуарів, біде і т. ін.

Історія виникнення[ред. | ред. код]

Вважають, що фаянс виник в Північній Африці у Стародавньому Єгипті. Саме там цінували блакитні і сині напівкоштовні камені. Попит на них спричинив появу дешевих замінників з випаленої кераміки, вкритої непрозорими блакитними поливами. З Стародавнього Єгипту ремесло вироблення фаянсу поширилося у Вавилон, Малу і Передню Азію, Персію.

В Персії виник свій спосіб декорування кераміки — розпис люстром золотавих відтінків. За легендою, Коран забороняв мусульманам користування золотим посудом, а дуже хотілося. Дешевим і незабороненим замінникомі став фаянс, вкритий золотавим люстром. Керамічні вироби з фаянсу поширилися в усьому мусульманському регіоні від Індії до мавританськоїІспанії. Фаянсові вироби мавританської Іспанії копіювали в місті Фаєнца, від якого пішла сучасна назва цих виробів.

В Україні уславився Межигірський фаянс, який виготовляли поблизу Києва на межигірській мануфактурі у 19 столітті.

Стародавні вироби з фаянсу[ред. | ред. код]

• 

  Фаянс Стародавнього Єгипту
 
• 

  Портрет Якоба Бьома, розпис Альберта Анкера, 19 ст.
 
• 

  Ваза 1883 р.,стиль необароко.
 
• 

  Фаянсова таріль з розписом ( копія фрески 13 ст « Таємна вечеря» )Туреччина.Гюльсехір.
• 

  Посуд для їдальні пролетаріата у СРСР, фаянс, Общепит.

Див. також[ред. | ред. код]

• Портал «Мистецтво»

• Порцеляна
• Майоліка
• Теракота

Категорії: 

• Кераміка
• Матеріали
• Декоративно-ужиткове мистецтво
• Історія скла

source http://tessrijogo.blogspot.com/2020/01/faience.html