Кераміка[ред. | ред. код]

Кахля «Дівчина з чаркою», Північно-західна Персія, кінець 17 ст., (Лувр, Париж)

Фаянсове панно з розписом , Люксембурзький палац, Париж

Кера́міка — неорганічні, неметалічні тверді вироби, підготовлені дією тепла з наступним охолодженням. Керамічними називають вироби і матеріали, що одержуються внаслідок спікання глин й їхніх сумішей з мінеральними додатками, а також оксидів і їхніх сполук. Кераміка з'явилася в епоху неоліту.

Зміст

Термін[ред. | ред. код]

Термін кераміка походить від грец. Κεραμεικος — «гончарна глина, плитка, кераміка». грец. Κεραμεικος —Керамікос — назва кварталу гончарів в Стародавніх Афінах.

Різновиди керамічних виробів[ред. | ред. код]

Керамічні вироби, різняться між собою не стільки ступенем обробки, скільки, насамперед, складом маси, з якої виробляються, і родом глазурі, якою поливаються. Всі вироби кераміки в цьому відношенні поділяються на 2 групи: щільні й пористі.

Щільними називаються такі, які під дією високої температури при випаленні сплавилися або злилися в однорідну тверду масу, на зламі вони нагадують скло, напівпрозорі, не вбирають в себе воду й при ударі об сталь викрешуються іскри. До таких виробів належить, наприклад, порцеляна.

Натомість, пористі вироби нещільні, на зламі також пористі, легко ламаються, пропускають крізь свою масу воду, якщо поливавилучена. До таких виробів належить, наприклад, фаянс.

Окрім того, є мішані різновиди, що поєднують властивості обох типів. Ті й ті бувають покриті поливою, або ж її не мають. Звичайна цегла є пористим виробом без поливи і нижчої якості за родом матеріалу.

Щільні[ред. | ред. код]

До щільних гончарних виробів належать:

Порцеляна тверда, маса якої майже сплавлена, дрібнозерниста, напівпрозора, пружно-дзвінка, однорідна, тверда, що не піддається дії ножа, на зламі раковистий, 2,07-2,49. Вона містить каолін, або порцелянову глину, а також такі речовини, як польовий шпат, крейда та кварц. Полива складається з того ж польового шпату з гіпсом, як і сама маса; оксиди олова та свинцю ніколи не входять до складу порцелянової глазурі. Порцеляна зазнає подвійного випалу: слабкого до покриття поливою і дуже сильного після покриття поливою.
Порцеляна м'яка легше плавиться, ніж тверда; французька містить масу майже склянисту, з прозорою свинцевою глазур'ю; маса англійської порцеляни складається з каоліну, кремнезему, гіпсу і кістяного попелу. Полива складається з крейди, кремнезему, бури й оксиду свинцю, легше плавиться, ніж сама порцеляновий маса, а тому перший випал має бути сильніший, ніж вторинний.
Бісквіт, тобто порцеляна тверда, неглазурована; маса така сама, як у порцеляни.
Паріян має склад маси, схожий на англійську, тугоплавка, жовтуватого кольору, без глазурі.
Kappapa — середня між паріяном та кам'яними виробами, слабкопрозора, білого кольору.
Кам'яні вироби складаються з щільної дрібнозернистої маси, білої або забарвленої, що видає звук і на краях зламу просвічує, вони бувають ординарні й ніжні (Д. Веджвуд).

Маса ординарних виробів складається з пофарбованої вогнетривкої глини, піску й шамотної маси, іноді буває без глазурі; зазвичай покрита дуже тонким шаром, що утворюється від осадження кинутої під час випалу кухонної солі. Маса ніжних виробів складається з вогнетривкої глини, кварцу й гіпсу, іноді підфарбована.

Пористі[ред. | ред. код]

До пористих керамічних виробів належать такі різновиди:

Фаянс ніжний — суміш вогнетривкої глини з кремнеземом; покривається прозорою поливою, має основну масу непрозору, недзвінку.
Фаянс звичайний, що іноді називається майолікою, має масу червонувато-жовту; після випалу глини з додаванням глинистого мергелю покривається непрозорою олив'яною поливою.
Теракота, або обпалена штучна кам'яна маса, що складається з очищеної глини й перетовченого в порошок гончарного бою, без глазурі. Вживається для оздоблення ваз, архітектурних прикрас тощо.
Вироби гончарні звичайні, маса яких складається з глини й глинистого мергелю з непрозорою свинцево глазур'ю.
Вироби зі звичайної та вогнетривкої глини: будь-який вид цегли, черепиця, дренажні труби тощо.

Вироби гончарні звичайні
Вироби гончарні звичайні
Вироби гончарні звичайні
Вироби гончарні звичайні
Кераміка. Опішня.

Черепиця (галерея)[ред. | ред. код]

Художня кераміка[ред. | ред. код]

«Ваза з восьминогом», Археологічний музей Іракліону

Докладніше: Художня кераміка та Давньогрецька кераміка

Витвори художньої кераміки з'явились давно. Археологічні розкопки на острові Критздивували вчених і прихильників мистецтва, бо тоді були віднайдені зразки художньої кераміки надзвичайно високої мистецької вартості. Якщо попередні зразки кераміки Середземномор'я (горщики, вази) 3000 до н. е. мають прості геометричні узори, то розписи пізніше ускладнюються і наближаються до реалістичних.

Вже в 1700 роках до н. е. з'являються вази різні за формою та суцільно вкриті рослинними малюнками. За місцем знахідки в печері Камарес цю назву отримала і віднайдена кераміка. Гнучка, приемна за силуетом форма цих ваз прикрашена таким своерідним орнаментом, що здається сміливим витровом художника-модерніста 20 століття. Навіть схематичне зображення квітів дало змогу дослідникам розрізнити тюльпан, дикі лілеї, плющ. Ускладнилось навіть використання фарб. Особливо цікавою була ваза з білою лілеєю на фіолетовому тлі.

Наближеність до Середземного моря і рибальський промисел познайомили майстрів з мешканцями моря і морського дна. Вони теж переходять в розписи на вазах. 5 століттям до н. е. датують появу ваз з розписами, де є риби, морські мушлі, морські зірки. Це, так звані, рибні блюда.

Серед знахідок цього періоду були й уламки гарбузоподібної вази в містечку Гурнія. Нестача деяких черепків не стала на заваді до відтворення первісної форми. Чисто вимита і склеєна ваза вразила зображенням восьминога серед коралів і водоростей. Вона увійшла у всі енциклопедії з мистецтва під назвою «Ваза з восьминогом» і вважається шедевром кераміки Стародавньої Греції(Археологічний музей Іракліону, острів Крит). Про популярність вази з восьминогом свідчить і ваза, віднайдена в Палекастро. Там майже такий же мешканець морів, але на вазі кулеподібної форми.

Вироби[ред. | ред. код]

Куманець, Шепетівський музей. Кераміка початку 20 ст.

Із кераміки виготовляють посуд, цеглу, черепицю, труби, скульптури, ножі, а також керамічні покриття тощо.

Пластично-фактурне оздоблення в кераміці має такі технічні різновиди: ажур, контррельєф, фактура “ниток” і каменю, рельєф (плоский і високий), а також круглий ліпний декор.

Промисловість[ред. | ред. код]

Докладніше: Керамічна промисловість

Суперкераміка, типу карбіду кремнію, легша, міцніша й термостійкіша, ніж сталь, тому використовується в двигунах літаків. Звичайно її відливають, оскільки в готовому вигляді вона погано піддається обробці.

Чорнодимлена кераміка[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Кераміка // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 624-625. — 1000 екз.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кераміка

Джерела та література[ред. | ред. код]

В. О. Петрашенко. Керамічне виробництво як галузь давньоруського ремесла // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 174. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
Р. Я. Мотиль. Кераміка // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003–2019. — ISBN 944-02-3354-X.
Beazley J.D. Attic black-figure vase-painters. Oxford, 1956.
Beazley J.D. Attic red-figure vase-painters. Oxford, 1963.
Cook R.M. Greek painted pottery. 2nd ed. London, 1972.
Pfuhl E. Malerei und Zeichnung der Griechen. Bd.1-3. Munchen, 1923.
Robertson M. The art of vase-painting in Classical Athens. Cambridge, 1992.
Villard F. Les vases grecs. Paris, 1959.
Блаватский В. Д. История античной расписной керамики. М., 1953.
Горбунова К. С. Чернофигурные аттические вазы в Эрмитаже. Л., 1983.
Горбунова К.С, Передольская А. А. Мастера греческих расписных ваз. Л., 1961.
Максимова М. И. Античные фигурные вазы. М., 1916.
Передольская А. А. Краснофигурные аттические вазы в Эрмитаже. Л., 1967.
Сидорова Н. А., Тугушева О. В., Забелина В. С. Античная расписная керамика из собрания ГМИИ им. А. С. Пушкина. М., 1985.

Примітки[ред. | ред. код]

e-laravel-sayt

Поиск по этому блогу

Кера́міка — неорганічні, неметалічні тверді вироби